Килим на стіні: побутові звички з минулого, від яких ми відмовилися

Опубликованно 03.10.2018 00:03

Побут в СРСР — явище унікальне. У часи дефіциту радянські люди теж навчилися облаштовуватися і створювати в своїх квартирах затишок. Те, як вони це робили, тепер і здається дивним і смішним, і сумним, і абсолютно недоречним в сучасному світі.

Ми вибрали найбільш стійкі побутові звички і прийоми колишніх радянських громадян, проіснували ще добрих два десятки років після розвалу країни. Звички, від яких нам все-таки вдалося позбутися.

Килим на стіні

Фото: Зотін Ігор/Фотохроніка ТАСС

У радянських квартирах килим на стіні виконував відразу кілька функцій. По-перше, він був річчю недешевої і дефіцитною, а відповідно, був символом сімейного достатку. Килими дарували на весілля, ювілеї, одруження, народження дітей і передавали у спадок. По-друге, килим служив для шумо - і теплоізоляції приміщення, що було важливо для жителів радянських квартир, особливо комунальних. Нарешті, великий настінний килим (два на три метри) дозволяв маскувати дефекти на стінах, а також економити шпалери, які теж було складно дістати. Килим, як і знаменитий радянський шафа-стінка, займав своє місце в квартирі раз і назавжди, нікуди не переміщався, тому оновлювати за ним шпалери було зовсім необов'язково.

Пульт від телевізора в целофановому пакеті

Фото: Обухівський Олександр/Фотохроніка ТАСС

Перші телевізори з пультами дистанційного управління почали з'являтися в СРСР наприкінці 1980-х років. Роздобути таке диво техніки пересічній радянській людині було непросто. Це сьогодні відповідний пульт можна купити на будь-якому радіоринку або замовити в інтернет-магазині, і варто найпростіший з них, як два десятка яєць. А тоді дефіцитні пульти від телевізора берегли від пошкоджень, стирання цифр на кнопках і попадання води, тому їх використовували, не виймаючи із заводської целофанової упаковки. А коли вона приходила в непридатність — пульт переміщали в інший саморобний чохол.

Телевізор під серветкою

Фото: Толочко Олександр, Церлюкевич Альфред/Фотохроніка ТАСС

Взагалі, радянським людям властиво побожне ставлення до побутової техніки та електроніки. І це зрозуміло: вона була дорогою, дуже дефіцитною, до того ж постійно ламалася і до неї доводилося шукати такі ж дефіцитні і дорогі деталі. Ймовірно, звідси і ще одна домашня радянська звичка — накривати телевізор серветкою або скатертиною. Масла у вогонь підливали й телевізійні майстри, які приходили лагодити дорогоцінні телевізори: знявши задню кришку, вони докірливо зітхали: «Це ж техніка — вона пилу не виносить».

Двері на ланцюжку

Фото: Климанський Л./Фотохроніка ТАСС

Трохи дивно, але дверні ланцюжки досі можна придбати в магазинах товарів для дому і ремонту, у тому числі в інтернеті. В описі продукції виробники іноді використовують таку формулювання: «елемент пасивної безпеки». Можливо, цей елемент непогано справлявся зі своєю функцією в радянський час, тому що ланцюжка на дверях можна було побачити майже в кожній квартирі. Зараз вони стали деталлю «бабусиних» інтер'єрів і зустрічаються в основному в будинках, де давно нічого не міняли. У сучасних квартирах їх вже ніхто не встановлює, враховуючи, наскільки удосконалилися і дверні замки, і самі двері.

Газети під шпалерами

Фото: Рухадзе Анатолій/Фотохроніка ТАСС

У старих квартирах, де ремонт останній раз робили років із тридцять тому, під вицвілими шпалерами напевно виявляться радянські газети. В той час вони були обов'язковим домашнім «будматеріалом» — виконували функцію грунтовки і шпаклівки. Якість стін у більшості радянських квартир залишало бажати кращого. Газети клеїли з допомогою саморобного крохмального клею в кілька шарів, щоб приховати нерівності і дефекти на стінах, скорегувати їх кривизну і зміцнити осыпающуюся штукатурку. Крім того, на просочені клеєм газети шпалери приклеювалися намертво.

Утеплення вікон

Фото: Морєв Валерій/Фотохроніка ТАСС

Можна припустити, що багато жителів старих російських будинків досі змушені готувати квартиру до зими. Хоча таких, звичайно, стає все менше — сучасні склопакети приходять на зміну дерев'яним рамам та позбавляють мешканців квартир від необхідності герметизувати вікна. Але в радянський час ця процедура була обов'язковою. Щілини у віконних рамах і проміжки між подвійними рамами прокладали ватою і дрантям, з газет нарізали тонкі смужки, які промазывали мокрим господарським милом і наклеювали поверх щілин. Замість газет іноді використовували також білі паперові стрічки для касових апаратів — ті, хто зміг їх роздобути.

Категория: Недвижимость