День в історії: Перше судно на Панамському каналі і сигнал WOW

Опубликованно 31.08.2019 00:18

Едісон вперше запропонував використовувати для звернення за телефоном слово «Нello» («Алло»)

У 1876 році на Філадельфійської всесвітній виставці американський вчений Олександр Белл вперше публічно продемонстрував свій апарат, виставлений під девізом «Видима мова», який незабаром отримав назву «телефон». Воно було похідним від грецьких слів: «тілі» («далеко») і «фоно» («звук»).

Винахід Белла стало сенсацією виставки після того, як почесний гість, бразильський король дон Педро II, взяв трубку і, почувши голос винахідника, який перебував в іншому кінці кімнати, впустив її від здивування з вигуком: «Боже мій, вона каже!».

Успіху новинки у публіки анітрохи не перешкодило те, що перший телефон працював з жахливими спотвореннями звуку, а розмовляти з його допомогою можна було на відстані не більше 250 м.

Незабаром, однак, виникли суперечки про те, як же його користувачам звертатися один до одного. Сам Олександр Белл запропонував слово «А?оу», тобто – «Гей». Цим окриком користувалися англомовні моряки, при зустрічі кораблів. Однак, його знаменитий колега – Томас Едісон (до речі, багато зробив для удосконалення телефонного апарату) незабаром висунув альтернативний варіант.

15 серпня 1877 року, обговорюючи в листуванні з президентом Питтсбургской телеграфної компанії перспективи використання телефону, він запропонував звернення «Нello», тобто – «Привіт». В Росії воно швидко трансформувалося в «Алло».

У 1879 році відбувся перший міжміський телефонний розмова на лінії Санкт-Петербург – Мала Вішера.

1 листопада 1881 року інженер фон-Баранов отримав від уряду концесію на будівництво та експлуатацію телефонних мереж в Петербурзі, Москві, Варшаві, Одесі і Ризі. Втім, цей контракт був тут же... перепроданий Олександру Беллу.

Через Панамський канал пройшло перше судно

Наміри побудувати судноплавний канал на Панамському перешийку, що з'єднує Північний і Південний субконтиненты Американського материка, існували ще у середньовічних іспанських колонізаторів-конкістадорів.

Однак практичне втілення такого проекту стало можливим лише на рівні інженерної думки і техніки рубежу 19-20 століть. Ініціатива будівництва належала французької акціонерної компанії на чолі з прославленим будівельником Суецького каналу Фердинанд Лессепс. Пишна театралізована церемонія закладки Панамського каналу в гирлі річки Ріо-Гранде відбулася 1 січня 1880 року.

Однак проектні помилки, постійно гальмували будівельні роботи, укупі з тріскучо-брехливою рекламою і численними фінансовими зловживаннями принесли акціонерам колосальні грошові збитки і спровокували грандіозний міжнародний скандал. Будівництво призупинили. Почалися гучні судові процеси. І слово «Панама» стало синонімом великомасштабної фінансової афери.

У кінці 1898 року французький уряд запропонував президентові США Вільям Маккінлі викупити право на спорудження Панамського каналу за 40 мільйонів доларів. Американська компанія відновила будівельні роботи та успішно довела їх до кінця. Загальна довжина Панамського каналу склала 81,6 км. Мінімальна висота над рівнем моря – 83 м. Мінімальна ширина по дну – 150 м. Глибина шлюзів – 12,5 м. Час проходження суден через канал – 7-8 годин, пропускна здатність – 36 суден на добу.

15 серпня 1914 року судноплавство з Атлантичного океану в Тихий через Панамський перешийок було відкрито - по каналу пройшло перше судно, це став корабель «Крістобаль». Але офіційне відкриття відбулося лише 12 червня 1920 року, після чого канал фактично вступив в дію.

В рамках проекту SETI був отриманий Сигнал «Wow!»

Сигнал «Wow!» (у перекладі з англ. — «Ого!»), у російських публікаціях — «сигнал „Ого-го!“» — сильний вузькосмуговий радіосигнал, зареєстрований доктором Джеррі Эйманом 15 серпня 1977 року під час роботи на радіотелескопі «Велике вухо» в Університеті штату Огайо. Прослуховування радіосигналів проводилося в рамках проекту SETI. Характеристики сигналу (смуга передачі, співвідношення сигнал/шум) відповідали, у деяких інтерпретаціях, теоретично очікуваним від сигналу неземного походження.

Вражений тим, наскільки точно характеристики отриманого сигналу збігалися з очікуваними характеристиками міжзоряного сигналу, Ейман обвів відповідну їй групу символів на роздруковування і підписав збоку: «Wow!» («Ого-го!»). Цей підпис і дала назву сигналу.

В якості одного з можливих пояснень пропонується можливість випадкового посилення слабкого сигналу; однак, з одного боку, це не виключає можливості штучного походження такого сигналу, а з іншого боку, малоймовірно, що сигнал, слабкий настільки, щоб не бути виявленим надчуттєвим радіотелескопом Very Large Array, міг бути спійманий «Великим вухом» навіть після такого посилення. Інші припущення включають можливість обертання джерела випромінювання зразок маяка, періодична зміна частоти сигналу, або його однократність. Існує також версія, що сигнал був відправлений з переміщається інопланетного зорельота.

Ейман висловлював сумніви в тому, що сигнал має неземне походження.

Пізніше, він частково відмовився від свого початкового скептицизму, коли подальші дослідження показали, що такий варіант вкрай малоймовірний, оскільки такий передбачуваний космічний «відбивач» повинен був відповідати ряду абсолютно нереалістичних вимог. Крім того, частота 1420 МГц є зарезервованою і не використовується ні в якій радіопередавальної апаратури. У своїх останніх роботах Ейман воліє не робити далекосяжних висновків з дуже недалеких даних».

Американські астрономи припускають, що можливим джерелом сигналу міг послужити водень навколо ядер комет 266P/Christensen і P/2008 Y2 (Gibbs), відкритих після 2005 року і не врахованих в якості можливих джерел сигналу в більш ранніх роботах. Транзит комет в районі сузір'я Стрільця стався 27 липня та 15 серпня 1977. Вони знаходилися на відстані 3,8 і 4,4 а. е. від Землі (порівняно з відстанню між Землею і Юпітером під час протистояння). Однак, у статті визнана необхідність подальшого тестування кометної гіпотези, так як короткочасний сплеск активності не відповідає поведінці довгоіснуючих джерел. На думку американського астронома Антоніо Паріса, версію про походження сигналу від комети 266P/Christensen можна вважати доведеною, так як йому вдалося виявити кілька аналогічних сигналів, вироблених кометами 266P/Christensen, P/2013 EW90 (Tenagra), P/2016 J1-A (PANSTARRS) і 237P/LINEAR[19][20].

Однак ця теорія зазнала жорсткої критики, в тому числі від членів команди дослідників телескопа «Велике вухо», оскільки більш детальне дослідження показало, що комети, згадані автором теорії, не перебували в полі зору телескопа у потрібний час. Як вважає астроном Інституту SETI Сет Shostak, комети не випромінюють досить яскраво, а випромінювання від водневих оболонок комет в даному радіодіапазоні, за його словами, ніколи не було помічено. Також немає пояснення, чому сигнал був зафіксований лише на одному з двох опромінювачів.

Нагадаємо, днем раніше ми згадували першу книгу і збій електромереж.

Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на Bigmir)net на Facebook і Telegram.

Категория: Новости