День в історії: Перший ядерний вибух і зіткнення комети з Юпітером

Опубликованно 02.11.2019 00:22

На полігоні в Лос-Аламосі проведений перший у світі ядерний вибух

На початку 1940-х років в США були розроблені фізичні принципи здійснення ядерного вибуху (так званий «Манхеттенський проект»).

16 липня 1945 року в США, на полігоні поблизу Лос-Аламоса (інша назва – Аламогордо, штат Нью-Мексико) було проведено наземний вибух першого в світі атомного пристрою. Спалах від нього виднілася на відстані 290 км, а звук було чути на відстані до 160 км.

У процесі підготовки ядерного випробування на полігоні була побудована 30-метрова вежа. 12 липня почалася збірка ураново-плутонієвого атомного заряду, потужність якого становила 20-22 кілотонн. Через два дні майже готове ядерне пристрій (без детонаторів) підняли на вершину вежі. У ніч на 15 липня на ньому встановили детонатори. А 16 липня о 05:29:45 установка була підірвана.

У серпні 1945 року дві потужні атомні бомби були скинуті на японські міста Хіросіма і Нагасакі. В результаті атомного бомбардування в Хіросімі було вбито і поранено понад 140 тисяч чоловік, Нагасакі – біля 75 тисяч. Самі міста перетворилися на попіл. Вперше за всю історію людства було застосовано ядерну зброю. Тоді це не викликалося військовою необхідністю. Керівництво США переслідувало політичні цілі – продемонструвати свою силу для страхання СССР.

Урочисто відкрито тунель під високою горою Західної Європи – Монбланом

16 липня 1965 року за участю президентів Франції та Італії Шарля де Голля і Джузеппе Сарагата відбулося урочисте відкриття автомобільного тунелю під Монбланом – найвищою вершиною Альп (4807 м), який зв'язав два курортних центру: Курмайор в Італії і Шамоні у Франції.

Тунель будувався вісім років. Його довжина склала 11,6 кілометри, а ширина – 8,6 метра. Він розташований на висоті 1 кілометра 274 метрів з французької сторони і 1 кілометра 381 метра з італійської. Висота скелі над тунелем перевищує два кілометри. До 1999 року тунель вже не відповідав нормам безпеки. Це призвело до трагедії.

24 березня 1999 року там загорілась вантажівка, в результаті чого інші машини виявилися замкнутими в море вогню. Температура в тунелі досягла тоді 1000 градусів – плавилася сталева арматура кріплень і потрапили в пастку автомобілі з пасажирами падали розжарені шматки бетонних блоків. Ті, кому пощастило не постраждати від пожежі, задихалися від отруйних газів, які виділялися в результаті горіння бензину, масел і різних вантажів. Система відеоспостереження відразу ж вийшла з ладу, тому до місця трагедії рятувальники і пожежники змогли пробитися лише до ночі.

В результаті цієї катастрофи загинули понад 40 осіб. Ця катастрофа отримала назву «Апокаліпсис в серці Монблану». Після неї тунель був закритий на ремонт і переобладнання.

Через три роки в березні 2002 року він знову відкрився для експлуатації. Тепер тунель оснащений численними телекамерами і спеціальними нішами-притулками, де можна сховатися у випадку надзвичайної події, але, тим не менш, періодично вводиться заборона на рух в тунелі вантажних машин.

Комети Шумейкеров-Леві зіштовхнулася з Юпітером

Комета була відкрита 24 березня 1993 року в обсерваторії Маунт Паломар подружжям Юджином і Кароліною Шумейкер та Девідом Леві. Вона вже в момент відкриття являла собою ланцюжок фрагментів. Розрахунки показали, що до свого відкриття, 7 липня 1992 року, комета пройшла в 15 000 км від хмарного покриву Юпітера, і приливні сили роздрібнили її на 21 окремий фрагмент, розмірами до 2 км в поперечнику, що розтягнулися ланцюжком на 200 тис. км.

При черговому зближенні з планетою в липні 1994 року всі фрагменти комети врізалися в атмосферу Юпітера зі швидкістю 64 км/с, викликавши потужні обурення хмарного покриву (спостерігалося 21 зіткнення, так як деякі фрагменти до падіння розпалися). Падіння фрагментів відбувалося з 16 по 22 липня. Падіння комети було передбачене і спостерігалося як із Землі, так і з космосу. Точки падіння фрагментів знаходилися в південній півкулі Юпітера, на протилежному по відношенню до Землі півкулі, тому самі моменти падіння візуально спостерігалися тільки апаратом Галілео, які перебували на відстані 1,6 а. е. від Юпітера. Однак обурення в атмосфері Юпітера, що виникли після падіння, спостерігалися з Землі після повороту Юпітера навколо своєї осі.

Перший фрагмент A увійшов в атмосферу Юпітера в 20:16 UTC 16 липня. При цьому виник спалах з температурою 24 000, хмару газів піднялося на висоту до 3000 км, в результаті воно стало спостерігаються із Землі.

Найбільш великий фрагмент G зіткнувся з атмосферою 18 липня о 7:34 UTC. У результаті через кілька годин в атмосфері виникла темна пляма діаметром 12 000 км (близько до діаметру Землі), оцінене енерговиділення становила 6 млн мегатонн у тротиловому еквіваленті (в 750 разів більше всього ядерного потенціалу, накопиченого на Землі).

Нагадаємо, днем раніше ми згадували перший пароплав і підстава Twitter.

Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на Bigmir)net на Facebook і Telegram.

Категория: Новости