10 самих дощовитих місць на планеті

Опубликованно 26.02.2020 00:08

«РБК-Нерухомість» нещодавно розповідала про самих холодних і жарких містах. На цей раз мова піде про самих мокрих місцях планети. Щоб вижити тут, люди звукоизолируют будинку травою, затягують даху водонепроникними простирадлами, плетуть величезні парасольки з тростини, кип'ятять дощову воду і навіть будують спеціальні сховища. А головне — намагаються знайти альтернативні джерела їжі. Адже із-за унікальних кліматичних умов у більшості з цих районів неможливо займатися сільським господарством.

Ось десять місць, в яких зафіксовано рекордну кількість вологи. Для порівняння: в середньому на земній кулі випадає близько 1000 мм опадів в рік.

Гора Емейшань (Китай)

Гора Емейшань в провінції Сичуань — найвища з чотирьох священних буддійських гір Китаю. А ще це об'єкт Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО і саме дощове місце в Піднебесній. Піднятися на Емейшань можна по канатній дорозі або пішки. Другий варіант зазвичай займає два-три дні. Лише кілька десятиліть тому на вершині гори діяло більше сотні буддійських храмів, сьогодні — близько двадцяти. При цьому багатьом з них потребує реконструкції. Виною всьому погроми періоду китайської «культурної революції». Одне з найкрасивіших явищ місцевості Емейшань — «хмарне море». Щоб побачити його, сюди приїжджають тисячі туристів. Однак з-за величезного скупчення хмар на гору щороку обрушується 8169 мм вологи.

Фото: Manfred Bail/Global Look Press

Велике Болото (США)

Гаваї — ще один аномально вологий регіон планети. Наприклад, на гірську вершину Пуу-куки горіхових на острові Мауї кожен рік проливається близько 9293 мм дощів. А на стародавній згаслий вулкан Ваиалеале на острові Кауаї — 9763 мм. Метеорологічні вимірювання ведуться тут з 1912 року. Саме тоді на Ваиалеале встановили перший дощомір. Земля навколо цієї гори настільки волога і слизька, що пересуватися по ній пішки майже неможливо. А тому починаючи з 1950-х років знімати показання з приладу сталі за допомогою вертольотів. Але це не самі вологі місця Гавайських островів. Ще більш дощова в околицях Великого Болота, де середньорічна норма опадів дорівнює 10 272 мм. Навіть в рідкісні дні, коли не йде дощ, тут дуже туманно.

Фото: Wikipedia.org

Село Дебунджа (Камерун)

Африканська село Дебунджа не користується популярністю у туристів, хоча в її околицях є мальовниче вулканічне озеро та історичний маяк, встановлений німцями (на початку минулого століття ця територія була частиною німецької колонії). Із-за близькості до екватора сезон дощів тут триває майже півроку — з травня по жовтень. Село розташована на південно-західній околиці Камеруну, біля підніжжя однойменного вулкана. Його висота — понад 4 тис. м. Вулкан утримує вологу, що надходить з Атлантичного океану, із-за чого тут утворюються густі хмари. В результаті кожен рік на Дебунджу обрушується в середньому 10 287 мм опадів. Абсолютний рекорд метеорологи зафіксували у 1919 році — тоді нескінченні зливи принесли сюди 14 680 мм вологи.

Село Сан-Антоніо-де-Урека (Екваторіальна Гвінея)

Сан-Антоніо-де-Урека — це ще одне село на Африканському континенті. Вона розташована на південно-заході острова Биоко — самого великого та відомого в Екваторіальній Гвінеї. Це поселення буквально потопає в різноманітній тропічної рослинності. А ще тут майже завжди дуже волого, душно і похмуро. Щороку на село проливається 10 450 мм дощів, викликаних сезонними мусонними вітрами. При цьому найбільш сприятливим часом для відвідування Сан-Антоніо-де-Урека вважається період з листопада по березень, коли на острові встановлюється відносно суха погода. У ці місяці туристи можуть гуляти без парасольки і спостерігати за горилами, шимпанзе і тисячами морських черепах, які виходять на берег, щоб відкласти яйця.

Місто Кибдо (Колумбія)

Сьогодні в Кибдо проживають 125 тис. осіб. Колись він був центром рибної торгівлі. Місто знаходиться на березі річки Атрато — в 40 милях від Тихого океану. Але дістатися туди можна тільки по повітрю: Кибдо оточений густими тропічними лісами. За даними місцевих метеостанцій, середня кількість опадів у місті становить 10 700 мм в рік. Дощ йде кожен день і буквально паралізує життя: люди змушені годинами ховатися в притулках. При цьому в Кибдо досі немає надійного джерела питної води. Близько 85% його населення п'ють кип'ячену дощову, яку збирають в контейнери, встановлені на дахах будинків. Більш заможні жителі можуть дозволити собі бутильовану воду, але таких меншість.

Фото: Wikipedia.org

Річка Кропп (Нова Зеландія)

Новозеландський місто Хокітіка розташований на березі девятикилометровой річки Кропп. Ця місцевість виділяється на тлі інших територій країни великою кількістю дощів. У березні минулого року всього за 48 годин тут випало 1086 мм вологи — рекорд для Нової Зеландії. При цьому середньорічна кількість опадів дорівнює 11 516 мм. Крім того, тут напрочуд красиво — прозорі води річки Кропп протікають по мальовничих каньйонів уздовж білосніжних скель і відображають що нависає тропічну рослинність. Завдяки цим видам, навіть незважаючи на постійні зливи, сюди з'їжджаються сотні туристів. Серед інших визначних пам'яток Хокитики — музей машин для в'язання шкарпеток, щорічний кулінарний фестиваль і один з кращих в країні 3D-кінотеатрів.

Фото: Wikipedia.org

Місто Лопес-де-Микай (Колумбія)

Ще одним дощовим містом вважається Лопес-де-Микай на південному заході Колумбії. Він розташований в 123 км від Міжнародного аеропорту імені Альфонсо Бонілья Арагона. Тут дуже вологий тропічний клімат, а середня температура повітря дорівнює 26,9 градуси. Якщо вірити спостереженнями метеорологів з колумбійського інституту IDEAM, середньорічна кількість опадів у Лопес-де-Микай становить 12 892,4 мм. Більш того, за їх підрахунками, в 1984 році тут випало 23 818 мм опадів. Проте всі ці дані не можна назвати точними: експерти заперечують їх із-за прогалин у вимірах в період з 1968 по 1979 рік. Найбільш вологим місяцем у Лопес-де-Микай вважається жовтень, посушливим — березень. Але навіть навесні тут дуже дощитиме.

Фото: Wikipedia.org

Місто Льоро, Колумбія

Місто Льоро на північно-заході Колумбії теж претендує на звання самого дощового місця планети. Його назва так і перекладається з іспанського — «плаче». Сьогодні Льоро населяють трохи більше 10 тис. осіб. За твердженнями місцевих метеорологів, середня кількість опадів в його околицях з 1952 по 1954 рік склало 13 473 мм. Але вимірювання, про яких йде мова, зроблені застарілими датчиками. А тому колумбійське місто не може отримати який-небудь офіційний титул. Небесна волога на території Льоро розподіляється досить рівномірно, а ось питної води місцевим жителям дуже не вистачає. Крім того, з-за нескінченних дощів вони змушені накривати свої будинки водонепроникною тканиною.

Місто Черапунджі (Індія)

Невелике містечко Черапунджі розташований в індійському штаті Мегхалая. Правда, місцеві жителі називають його на свій манер — Збе. Середньорічна кількість опадів тут становить 11 777 мм. Крім того, саме в цьому місті експерти зафіксували самий дощовий місяць і самий дощовий рік в історії метеорологічних вимірювань. Тому влітку місцеві жителі завжди носять з собою великі парасольки з тростини — вони захищають від вологи все тіло. Через постійні зливи в місті неможливо займатися сільським господарством: всю їжу привозять з більш сухих регіонів і продають на критих ринках під брезентовими навісами. А от взимку в Черапунджі страждають від нестачі води — протягом декількох місяців опадів взагалі не випадає.

Фото: Wikipedia.org

Село Мосинрам (Індія)

Категория: Недвижимость