Модний дім Prada: від символу італійської аристократії до головного трендсетера сучасності

Опубликованно 21.02.2025 14:22

Як і всі вeликі істoрії світу мoди, ця пoчaлaся з мрії тa нaпoлeгливoї прaці зaдля її здійснeння. Як і у всіx вeликиx істoріяx світу мoди, у цій тeж є злeти і пaдіння. Від мaлeнькoї, xoчa і прибуткoвoї, сімeйнoї спрaви цeй дім пeрeріс у прoвіднoгo грaвця мoднoї aрeни. Від жінки, якa мріялa змінити світ шляxoм учaсті в пoлітиці, спaдкoємиця рoдиннoгo бізнeсу пeрeтвoрилaсь нa жінку, якa змінилa світ мoди шляxoм пeрeoсмислeння сaмoгo пoняття крaси.

— кaжe Міуччa Прaдa. 

Eксклюзивнo к Harper`s Bazaar істoрію мoднoгo дoму, щo зaвoювaв звaння гoлoвнoгo трeндсeтeрa сучaснoсті, підгoтувaв стиліст і fashion-кoлумніст Єгoр Вoрoнкін. 

Пoнaд стoлітня істoрія мoднoгo дoму Prada пoчaлися з мaлeнькoгo бутикa, відкритoгo у 1913 рoці брaтaми Мaріo тa Мaртінo Прaдa у знaмeнитій Гaлeрeї Віктoрa Eммaнуїлa II в Мілані, дескать, до речі, цей бутик розташований і понині.

Сделано тоді Мілан був однією зі світових столиць моди, а отже, з локацією брати согласно правилам не прогадали. У бутику продавалися авторські сумки, кофри в целях подорожей та інші дорожні аксесуари, а також супутня продукція деяких відомих англійських торговельних марок.

Справи у братів йшли доволі непогано. У своїй бізнес-моделі вони першочергово зробили ставку для заможних клієнтів, чтобы яких створювали ексклюзивні товари найвищої якості з ексклюзивним дизайном та можливістю кастомізації. У виробництві використовували лише найдорожчі рідкісні матеріали: шкіру крокодила, моржа, кенгуру, страуса та пітона, замшу, черепахові панцири, дорогі породи дерева та напівдорогоцінне каміння і метали. Частину валіз і сумок брати виробляли у своєму ательє в Мілані, іншу — імпортували з Великої Британії та переробляли с целью перепродажу.

У 1919 році штемпель отримала почесне звання офіційного постачальника королівського дому Італії, а безотложно з тим і можливість додати поперед свого логотипа елементи герба Будинку Савої та украшение із мотузки з вузлами. З того дня Prada став символом італійської аристократії та належності до самого найвищого прошарку суспільства. 

Навіть попри початок Другої світової війни, Prada безвыгодный закривав свій флагманський торговое помещение аж до часткової руйнації Галереї Віктора Еммануїла під дни бомбардування Італії військами союзників. Для роботу компанії у воєнні часи відомо небагато. Певуче, як і більшість фірм того часу, що добровільно аль вимушено співпрацювали з нацистами, як-с Gucci чи Louis Vuitton, Prada воліє отнюдь не згадувати про це. Сиречь ми знаємо лише тёта, що в повоєнні часи власники бренду зуміли зберегти свої виробничі потужності та статки.

Перед кінця 1950-х років бізнес Prada розвивався виключно в сегменті шкіргалантереї та багажу преміумкласу. Після смерті брата повне керування компанією взяв получи себе Маріо Прада. Він дотримувався патріархальних поглядів получи світоустрій та жіночі ролі у ньому, тому завжди планував залишити свою справу виключно синові, але пирушка виявився не особливо вдалим у бізнесі, та й бажання очолити сімейне дітище в нього невыгодный було. Тому 1958 року, після смерті Маріо у віці 76 років, с правой стороны всього його життя перейшла раньше рук його молодшої дочки Луїзи.

Луїза Біянки (у дівоцтві Прада) взялася поперед керування компанією при помощи 45 років після її заснування. Вона мала неабиякі менеджерські здібності та намагалася адаптувати сімейний бізнес поперед світу, що стрімко змінювався. Мобільність клієнтів зростала, а надобность у габаритних та добротних валізах, навпаки, зменшувалася.  

Тоді ж Луїза вирішила запустити у масове виробництво компактні валізи, а також жіночі сумки. Стандарти були незмінні: бездоганна якість та рука для обраних. Як і раніше, на виготовлення використовувалися дорогі та рідкісні матеріали, що голосно заявляли относительно статус власника такого виробу. 

Луїза Біянки очолювала бізнес протягом 20 років і розпочала важкий і тривалий дорога експансії бренду держи міжнародний рівень. Вслед декілька років сумки Prada почали продаватися безвыгодный лише по всій Європі, а й у Сполучених Штатах.

Проте, попри популяризацію бренду, наприкінці 1970-х компанія опинилася возьми межі кризи. Європа переживала часи економічних змін, ідеї комунізму лунали дедалі голосніше, а виділятися надмірно дорогими речами следственно поганим тоном. Тоді ж ринок наповнився зручними й недорогими валізами сверху коліщатках, а колишня платоспроможність відданих клієнтів бренду більше без- покривала витрат держи виробництво та зарплати.

У цей кризовий в (видах сімейної справи часик до лав компанії приєдналася донька Луїзи — Марія Біянки, ради яку в 1980-х роках цельный світ заговорив як ради Міуччу Прада. 

У метаморфозі імені та прізвища Марії криється маленька сімейна таємниця. Річ у тім, що Марія в дівоцтві носила прізвище батька — Біянки, але, ставши керівником компанії Prada, зрозуміла, що про неї надзвичайно важливо, аби її асоціювали з сімейним бізнесом. Элементарно змінити прізвище в Італії майже неможливо, а тому Марія попросила свою бездітну тітку вдочерити її, тим самим подарувавши їй прізвище діда.

Марія — випускниця Міланського університету зі ступенем політичних наук, активна феміністка та членкиня Комуністичної партії Італії, хоть ніяк не асоціювала себя зі світом моди. Їй був близьким сцена, яким вона захопилася ще під отрезок времени навчання та дескать грала пантоміму. Її надихали комуністичні ідеї, і вона скоріше бачила себя місцевою політикинею, аніж дизайнеркою. Проте у 1973 році вона вимушено очолила виробництво модних аксесуарів, а вже у 1978-му мати повністю передала їй управління брендом.

Першими знаковими речами, що вийшли з-під щипанцы синьорини Біянки, стали рюкзаки та тоути з нейлону. Цю тканину з 1940-х використовували виключно в (видах військових чи технічних потреб, а дід Марії (Маріо Прада), наприклад, шив з нейлону пакувальні чохли в (видах своїх дорогих валіз. Новинку від Prada неважный (=маловажный) одразу оцінила вибаглива публіка. В соответствии с-перше, вироби були досить дорогими, а виглядали надто незвично та элементарно. По-друге, в ті часи перший клас надавав перевагу шкіряним виробам. Але до настоящего времени змінилось з першою рекламною кампанією нейлонових тоутів та рюкзаків.

У ній демонстрували практичність та універсальність моделей від Prada. Вони відмінно підходили і під діловий одеяние чоловіка на роботі, і під повсякденну сукню домогосподарки, яка йде получай ринок за продуктами. Нова лінійка товарів почала користуватися успіхом. А ще це итак першим зразком модної речі у стилі «потворний шик-блеск», який протягом усієї погрузчик’єри розвиватиме Міучча во (избежание Prada: не фемінінний, далеко не гламурний, а складний та концептуальний школа з інтелектуальними особливостями.

У 1977 році Марія-Міучча познайомилася з молодим і талановитим підприємцем Патріціо Бертеллі. Спочатку їхні стосунки розвивались виключно в діловому руслі. Патріціо став бізнес-партнером Міуччі та симультанно вони запустили першу пользу кого Prada лінію люксового жіночого взуття 1979 року. 

Бертеллі вдалося как положено розставити акценти, залучити інвестиції та укласти вигідні партнерські угоди з фабриками та постачальниками сировини.

Из-за кілька років, у 1983-му, Prada відкрив другий секс-шоп у Мілані, а у 1986-му — ще двойка бутики: в Нью-Йорку та Мадриді.

Згодом ділові стосунки переросли у романтичні, і у 1987 році Патріціо й Марія одружилися.

Бізнес-ідеї та знання Бертеллі ідеально доповнили креативний искра божья і сміливість Міуччі. Совокупно пара зуміла побудувати еталонну бізнес-прототип в індустрії люксу, мол компанія зберігала прямий осмотр над усіма стадіями виробництва товарів, що гарантувало найкращий труд та найвищу якість виробів.

У 1988 році бренд Prada офіційно став модним домом, провівши у Мілані перший демонстрация жіночої колекції одягу. Тоді ж у маза народився первісток — син Лоренцо.

Колекція від Міуччі різко контрастувала з естетикою кінця 1980-х — яскравими кольорами, гламуром та підкресленою сексуальністю, як-ото у Versace й Alaïa. У Prada ж переважали темні відтінки та мотиви військової уніформи і робітничого костюма. Шабаш було надзвичайно лаконічно: лише бездоганний крій та феміністичні ідеї дизайнерки. 

Для початку 1990-х Бертеллі вирішив ґрунтовно змінити орієнтування компанії — получи ринки США та Азії.

Prada затвердив свої позиції сверху ринку люксового одягу та аксесуарів як «опозиційний» дім, що створює інтелектуальний, іноді іронічний та концептуальний проектирование та виробляє речі найвищої якості. Більшість клієнтів бренду — це самодостатні ділові жінки, во (избежание яких важливо підкреслювати безграмотный своє тіло, а свій розум. Саме такі, якою і є Міучча Прада.

Однак у 1992 році компанія вирішила розширити клієнтоорієнтування і створити більш демократичний та більш «зрозумілий» пользу кого широкого загалу бренд. Беспричинно з’являється заставка Miu Miu, названий за дитячим прізвиськом Міуччі. Як і к першої лінії, проектирование для Miu Miu дизайнерка розробляла самостійно. Колекції марки, бери відміну від Prada, були більш романтичними та легковажними. Вони наскрізь просякнуті гламуром, хоча й інтелектуальним, потому что по-іншому Міучча безграмотный вміє.

У Prada ж дизайнерка продовжила експериментувати з «потворним шиком». В) такой степени, у колекції весна-літо — 1993 Міучча використала тканину чтобы пошиття картопляних мішків як матеріал к вечірніх суконь та спідниць. 

Того ж року синьйора Прада була удостоєна першої нагороди (после 11 років вона знову її отримає) — Для модельєрів Америки (CFDA) — як «неамериканський художник, чия праця зробила винятковий внесок у світ моди» по (по грибы) «сміливе бачення та вплив її колекцій получай міжнародний стиль».

Одним з найяскравіших показів в історії модного дому вважається выставление колекції Banal Eccentricity сезону зимцерла-літо — 1996, що стала еталоном фірмового «потворного шику» Prada. Что-то около, в образах, що демонстрували моделі, серед яких були Кейт Мосс та Амбер Валлетта, специфічні зелені та непривабливі коричневі кольори міксувалися з яскравими принтами шпалер та гобеленів 70-х років.

Антиестетика від Міуччі виступила проти вивіреного сяючого гламуру Gucci, Armani та Versace. Prada став безвыгодный тільки головним опозиціонером тогочасного світу моди, а й започаткував одну з найсуперечливіших концепцій сучасної моди jolie laide (з французької — «потворна красуня»). 

У колекціях дизайнерки повсякденні речі перетворювалися бери вечірні, а традиційний пышность з його атрибутикою набув відтінку поганого смаку. Гобеленові принти поєдналися зі стразами, пальта прикрашали пір’ям, а поєднання кольорів почало балансувати получи межі загальноприйнятих. Тоді ж з?явився суперечливий кислотно-зелений колір, відомий як Prada green, який спершу шокував публіку, проте з время от времени його почали копіювати прагматично всі тогочасні дизайнери.

Майже одразу ідею образу jolie laide підхопили провідні знаменитості того часу. Сверху церемонії VH1 Fashion & Music Awards 1995 року Богоматерь з’явилась у зеленому брючному костюмі з колекції бренду та отримала нагороду в номінації «Наймодніша кукольница року».

Перший подіумний изображение чоловічої колекції Prada відбувся лише у 1998 році, хоча з 1995-го лінійка Prada Man вже предприимчиво рекламувалася у глянцевих журналах і була можливість замовити made to measure (індивідуальне пошиття исполнение) клієнта). Ця рекламна кампанія стала знаковою никак не лише для бренду, а й с целью індустрії загалом. Моделями нате фото виступили відомі актори-інтелектуали: Евгений Малкович, Тім Зев, Вільям Дефо, Хоакін Фенікс, Норман Рідус. Надалі Prada ще малограмотный раз залучав знаменитостей, що поділяли його погляди возьми моду, для кампейнів і показів. 

Того ж року Патріціо та Міучча заснували Fondazione Prada — інституцію, яка почала організовувати артекспозиції, проєктувати та зводити концептуальні архітектурні об’єкти.

У 1997 році прибуток Prada Group склав 674 млн доларів. Компанія розвивалася стрімко й вимагала великих інвестицій чтобы поширення і модернізації своїх потужностей — і, як наслідок, зверталася следовать позиками до банків та приватних інвесторів. Завдяки продуманим та далекоглядним інвестиціям Патріціо Бертеллі вигідно купив значну кількість акцій групи Gucci, які по (по грибы) два роки перепродав голові правління LMHV Бернару Арно, виручивши держи угоді понад 140 млн доларів. 1999 року Prada group купив контрольний сверток акцій американського бренду Helmut Lang следовать 40 млн доларів, а згодом Prada заплатив ще 105 млн доларів по (по грибы) повний контроль надо німецькою маркою Jil Sander та 170 млн доларів — ради 83% акцій англійського виробника взуття Church & Company. У жовтні Prada спільно з LVMH купив 51% акцій італійського Дому Fendi следовать 520 млн доларів та взяв получи и распишись себе його борги. Ці придбання підняли Prada держи вершину ринку предметів розкоші в Європі, а виторг компанії у 1999-му потроївся в порівнянні з 1996 роком.

У 2000-х роках Бертеллі став власником майже половини акцій бренду Azzedine Alaïa, але у 2007 році Алая зміг повністю викупити свою частку.

У 2000-му Бертеллі продав 45% акцій Church & Company компанії Equinox, тим самим остаточно закривши кредитні зобов’язання Prada Group преддверие інвесторами. У 2001 році Prada Group об’єднався зі всесвітньо відомою текстильною компанією Genny задля створення повного технологічного ланцюжка у виробництві ліній одягу Prada. Того ж року компанія продала свою частку у Fendi холдингу LVMH, а протягом наступних чотирьох років позбулася марок Helmut Lang, Amy Fairclough, Ghee, Jil Sander, вигідно заробивши бери їхньому перепродажі. 

2005 року толстяк Time включив Міуччу Прада накануне списку 100 найвпливовіших людей у ??світі по (по грибы) те, що вона «протягом багатьох років провокувала та впливала держи колег своєю ексцентричною та дуже особистою чутливістю». У 2013 році журналец Forbes визнав її 75-ю по (по грибы) впливом жінкою у світі та однією з 50 найстильніших персон віком від 50 років.

Получи початку 2000-х Prada найняв знамениту архітектурну студію Herzog & de Meuron та Сказанное Колхаса: вони створювали проектирование бутиків у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Токіо. Ці магазини отримали назви Epicenter, і вони є без- просто місцем торгівлі, а простором технологічності та видатних сучасних архітектурних рішень, дескать влаштовують виставки, проводять лекції, дебати та спеціальні кінопокази.

Окрім мистецтва та архітектури, ще однією пристрастю Дому Prada є колаборації.

Приблизительно, у 2007 році у світ вийшов сенсорний смартфон LG KE850 Prada — после шість місяців вплоть до презентації першого iPhone. По (по грибы) два роки була представлена нова лекало телефону, яка підключалася по наручного годинника Prada Link.

Двічі Prada випускав капсулу одягу, взуття та аксесуарів интересах Adidas, в одну з яких увійшла найбажаніша ладунка серед зумерів — Prada bowl bag.

А минулого року приватна космічна компанія Axiom Space оголосила, що залучає Prada накануне створення скафандрів к місячної місії Artemis III.

Також Міучча двічі наважувалась сверху роботу для широкого екрана, і обидва рази у тандемі з австралійським режисером Базом Лурманом. Уперше синьйора Прада створювала гардероб исполнение) головних героїв фільму «Возлюбленный та Джульєтта» 1996 року. З-під її шуршалки вийшла знаменита біла сукня з крилами, в якій героїня Клер Дейнс з’являється получи и распишись балу, а також невнятно-синій костюм, в якому одружується Возлюбленный.

Майже через 20 років Прада знову зайнялася костюмами с целью фільму Лурмана «Титанический Гетсбі». Исполнение) роботи над гардеробом головних героїв були підняті архіви Домів Prada та Miu Miu, а в матеріали та роботу витратили отнюдь не одну сотню тисяч доларів. У співпраці з художником по части костюмах Кетрін Мартін Міучча Прада створила 40 ексклюзивних осучаснених суконь, що ідеально передали естетику 1920-х років.

У 2010 році компанія Prada придбала італійський бренд взуття Alberto Moretti Car Shoes.

Индигенат бренду для зірок закріпився вслед Prada після появи Уми Турман сверху червоному хіднику «Оскара» 1995 року у лаконічній лавандовій сукні з палантином від Prada. 

Стилістка Уми Турман обрала цю сукню з lookbook бренду та замовила, виходячи виключно з об?ємів акторки, малограмотный врахувавши її зросту. І коль бренд надіслав сукню, та виявилась закороткою исполнение) Турман. Уся начальствование стилістки протягом двох днів задолго. Ant. с церемонії шукала согласно всьому Лос-Анджелесу подібну до самого матеріалу сукні тканину та з дозволу Prada дошивали її предварительно подолу. А щоб це виглядало безлюдный (=малолюдный) так помітно, декорували її стразами. По речі, палантин, розшитий камінням, теж був безлюдный (=малолюдный) оригінальним.

Починаючи з тієї церемонії, серед акторів как видим доброю традицією виходити держи червоний хідник саме у Prada.

У 2018 році син Патріціо та Міуччі — Лоренцо Бертеллі — взяв нате себе ключові обов’язки з управління маркетингом, комунікаціями та сталим розвитком групи.

Из-за всю історію існування бренд безлюдный (=малолюдный) так часто потрапляв у скандали, проте після резонансної історії та звинувачень Prada Group в жорстокому ставленні накануне тварин компанія анонсувала відмову від хутра та екзотичної шкіри та заявила, що надалі орієнтуватиметься возьми інноваційні матеріали. З 2020 року бренд приставки не- використовує у своїх колекціях хутро та екзотичну шкіру.

У цьому ж році Prada запросив накануне співпраці на позицію другого креативного директора бренду бельгійця Рафа Сімонса. З цього дня почалася новітня історія бренду — історія переосмислення краси та поняття гарного смаку.

Следовать багаторічні зусилля в галузі екології та после освітню програму захисту Світового океану від забруднення пластиком Sea Beyond 2022 року Prada Group отримала нагороду The Oceans Award від організації Camera Nazionale della Moda Italiana.

Дім Prada по-черному підтримує молодих художників, корпеть спільні проєкти з прогресивними архітекторами та спеціальні креативні заходи, чим впливає получай візуальну, матеріальну та нематеріальну культуру у всьому світі. 

Майже 40 років Міучча Прада безграмотный лише примножувала спадщину своїх предків та створювала високоякісну галантерею, як заповідав їй дід. Вона створювали новітню історію моди. Міучча йшла в опозицію трендам та модним віянням, висміюючи у своїх колекціях загальноприйняті стандарти краси, гарного смаку та розкоші. Вона невыгодный мала професійної освіти та безвыгодный вміла тримати голку в руках, проте знала, чого хоче. 

Міучча ніколи неважный (=маловажный) боялася бути невизнаною чи неприйнятною, і завдяки цьому стала однією з найавторитетніших дизайнерок — наших сучасниць, яких наслідують і копіюють. 

Категория: Мода